⁶ Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

⁷ покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

⁸ Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

⁹ від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

¹⁰ Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

¹¹ Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

¹² із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

¹³ Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

¹⁴ від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

¹⁵ А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

¹ Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,

² (18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!

³ (18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!

⁴ (18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!

⁵ (18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.

⁶ (18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!

⁷ (18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:

⁸ (18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!

⁹ (18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.

¹⁰ (18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся...

¹¹ (18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!

¹² (18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його...

¹³ (18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!

¹⁴ (18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.

¹⁵ (18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх...

¹⁶ (18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,

¹⁷ (18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!

¹⁸ (18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,

¹⁹ (18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

²⁰ (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,

²¹ (18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,

²² (18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!

²³ (18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,

²⁴ (18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.

²⁵ (18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,

²⁶ (18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,

²⁷ (18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,

²⁸ (18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!

²⁹ (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.

³⁰ (18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!

³¹ (18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?

³² (18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,

³³ (18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,

³⁴ (18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.

³⁵ (18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.

³⁶ (18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.

³⁷ (18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,

³⁸ (18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!

³⁹ (18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.

⁴⁰ (18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!

⁴¹ (18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.

⁴² (18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!

⁴³ (18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!

⁴⁴ (18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,

⁴⁵ (18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх...

⁴⁶ (18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,

⁴⁷ (18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,

⁴⁸ (18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!

⁴⁹ (18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!

⁵⁰ (18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (19-2) Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.

² (19-3) Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,

³ (19-4) без мови й без слів, не чутний їхній голос,

⁴ (19-5) та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,

⁵ (19-6) а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!

⁶ (19-7) Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.

⁷ (19-8) Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.

⁸ (19-9) Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.

⁹ (19-10) Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,

¹⁰ (19-11) дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,

¹¹ (19-12) і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.

¹² (19-13) А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,

¹³ (19-14) і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.

¹⁴ (19-15) Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (20-2) В день недолі озветься до тебе Господь, ім'я Бога Якового зробить сильним тебе!

² (20-3) Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!

³ (20-4) Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села.

⁴ (20-5) Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!

⁵ (20-6) Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в ім'я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!

⁶ (20-7) Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї.

⁷ (20-8) Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись ім'ям Господа, нашого Бога:

⁸ (20-9) вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!

⁹ (20-10) Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (21-2) Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!

² (21-3) Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.

³ (21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.

⁴ (21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!

⁵ (21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,

⁶ (21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!

⁷ (21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.

⁸ (21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.

⁹ (21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.

¹⁰ (21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.

¹¹ (21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,

¹² (21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.

¹³ (21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!