17
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!...
18
Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
19
Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
20
Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право?
21
Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
22
і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
23
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!