³⁹ Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.

⁴⁰ Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,

⁴¹ а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.

⁴² Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я.

⁴³ Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!

¹ Пісня. Псалом Давидів. (108-2) Моє серце зміцнилося, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою!

² (108-3) Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

³ (108-4) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами,

⁴ (108-5) бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар!

⁵ (108-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею!

⁶ (108-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!

⁷ (108-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю.

⁸ (108-9) Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє.

⁹ (108-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати!

¹⁰ (108-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе?

¹¹ (108-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

¹² (108-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

¹³ (108-14) Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий,

² бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!

³ і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,

⁴ обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,

⁵ вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!

⁶ Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!

⁷ Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

⁸ Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!

⁹ Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!

¹⁰ і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

¹¹ Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!

¹² Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!

¹³ Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!

¹⁴ Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

¹⁵ Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,

¹⁶ ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!

¹⁷ Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!

¹⁸ Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!

¹⁹ Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!

²⁰ Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!

²¹ А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,

²² бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...

²³ Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!

²⁴ Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,

²⁵ і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...

²⁶ Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

²⁷ і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!

²⁸ Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!

²⁹ Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

³⁰ Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,

³¹ бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!