³⁰ А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

³¹ А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.

³² Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.

³³ Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста цього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле.

³⁴ Якою дорогою прийде, то нею й повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!

³⁵ І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!

³⁶ І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось усі тіла мертві...

³⁷ А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневії.

³⁸ І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат... А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

¹ Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити...

² І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,

³ та й сказав: О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх! І заплакав Єзекія ревним плачем!

⁴ І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:

⁵ Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ,

⁶ і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.

⁷ І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:

⁸ ось я вертаю тінь ступеня, що від сонця зійшла на ступені Ахазові, назад на десять ступенів. І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями, якими зійшло було.

⁹ Ось писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав з своєї хвороби:

¹⁰ Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму...

¹¹ Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих, уже між мешканцями царства померлих не побачу людини...

¹² Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі...

¹³ Я кричав аж до ранку... Він, як лев, поторощить всі кості мої, з дня до ночі покінчить зо мною...

¹⁴ Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости... Господи, причавлений я, поручися за мене!

¹⁵ Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!

¹⁶ Господи, на них, на словах Твоїх, житимуть люди, і в усьому цьому життя моєї душі, уздоров же мене й оживи Ти мене!

¹⁷ Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,

¹⁸ бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти... Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.

¹⁹ Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!

²⁰ Господь на спасіння мені, і ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя!

²¹ А Ісая сказав: Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, і видужає!

²² А Єзекія промовив: Який знак, що я ввійду до Господнього дому?

¹ Того часу послав Меродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листи та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що той захворів та видужав.

² І радів ними Єзекія, і показав їм скарбницю свою, срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм.

³ І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли до мене з далекого краю, з Вавилону.

⁴ І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх.

⁵ І сказав Ісая до Єзекії: Послухай же слова Господа Саваота:

⁶ Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене аж до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь...

⁷ А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, заберуть, і вони будуть евнухами в палатах вавилонського царя!...

⁸ І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів!...

¹ Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог!

² Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!

³ Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!

⁴ Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!

⁵ І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!

⁶ Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:

⁷ трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава:

⁸ Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!

⁹ На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!

¹⁰ Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його.

¹¹ Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!

¹² Хто води поміряв своєю долонею, а п'ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір'я шальками?

¹³ Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому?

¹⁴ З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної?

¹⁵ Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!

¹⁶ І Ливана не вистачить на запаління жертовне, не стане й звір'я його на цілопалення!

¹⁷ Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею.

¹⁸ І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?

¹⁹ Майстер божка відливає, золотар же його криє золотом, та виливає йому срібляні ланцюжки.

²⁰ Убогий на дара такого бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який не захитається.

²¹ Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі?

²² Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.

²³ Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту:

²⁴ вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!

²⁵ І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий.

²⁶ Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його.

²⁷ Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право.

²⁸ Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його.

²⁹ Він змученому дає силу, а безсилому міць.

³⁰ І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться,

³¹ а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!