¹¹ І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва.

¹² І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран.

¹³ І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея.

¹⁴ І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів.

¹⁵ А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів.

¹⁶ А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.

¹⁷ І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії.

¹⁸ І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів.

¹⁹ А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

²⁰ А над військом племени Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів.

²¹ І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших.

²² І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів.

²³ А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів.

²⁴ А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів.

²⁵ І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв.

²⁶ А над військом племени Асирових синів Паґ'іїл, син Охрана.

²⁷ А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів.

²⁸ Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.

²⁹ І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля.

³⁰ Та той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини.

³¹ А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима.

³² І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі.

³³ І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися.

³⁴ А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору.

³⁵ І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця.

³⁶ А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!

¹ І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.

² І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.

³ І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

⁴ А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?

⁵ Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

⁶ А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

⁷ А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.

⁸ Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.

⁹ А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.

¹⁰ І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.

¹¹ І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?

¹² Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?

¹³ Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!

¹⁴ Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!

¹⁵ А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

¹⁶ І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

¹⁷ І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.

¹⁸ А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

¹⁹ Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

²⁰ але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

²¹ І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу.

²² Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?

²³ А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

²⁴ І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.

²⁵ І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

²⁶ І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.

²⁷ І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!

²⁸ І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!

²⁹ І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!

³⁰ І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

³¹ І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.

³² І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.

³³ Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...

³⁴ І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

³⁵ З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

¹ І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.

² І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь.

³ А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.

⁴ І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли.

⁵ І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони.

⁶ І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.

⁷ Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!

⁸ Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?

⁹ І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,

¹⁰ а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!

¹¹ І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!

¹² Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її.

¹³ І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її!

¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться.

¹⁵ І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.

¹⁶ А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.

¹ І промовляв Господь до Мойсея, говорячи:

² Пошли людей, і вони розвідають ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків, кожного начальника в них.

³ І послав їх Мойсей з пустині Паран за Господнім наказом. Усі вони мужі достойні, вони голови Ізраїлевих синів.

⁴ А оце ймення їх: для Рувимового племени Шаммуа, син Заккурів;

⁵ для Симеонового племени Шафат, син Хоріїв;

⁶ для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв;

⁷ для Іссахарового племени Їґ'ал, син Йосипів;

⁸ для Єфремового племени Осія, син Навинів;

⁹ для Веніяминового племени Палті, син Рафуїв;

¹⁰ для Завулонового племени Ґаддіїл, син Содіїв;

¹¹ для Йосипового племени, для племени Манасіїного Ґадді, син Сусіїв;

¹² для Данового племени Амміїл, син Ґемалліїв;

¹³ для Асирового племени Сетур, син Михаїлів;

¹⁴ для Нефталимового племени Нахбі, син Вофсіїв;

¹⁵ для Ґадового племени Ґеуїл, син Махіїв.

¹⁶ Оце ймення тих людей, що Мойсей послав був розвідати той Край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина: Ісус.