1
Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,
2
в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.
3
Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,
4
Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.
5
Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?
6
Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.
7
І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.
8
Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.
9
Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.
10
І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував еси, і небеса - дїло рук Твоїх.
11
Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,
12
і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий еси, і лїта Твої не скінчать ся.
13
Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?
14
Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасенне?
