¹³ Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.

¹⁴ І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

¹⁵ Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.

¹⁶ Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.

¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.

¹⁸ Він же рече: Принесіть менї їх сюди.

¹⁹ І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.

²⁰ І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.

²¹ А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.

²² І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.

²³ А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.

²⁴ Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.

²⁵ У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.

²⁶ І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.

²⁷ Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.

²⁸ Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.

²⁹ Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.

³⁰ Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.

³¹ Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси?

³² І як увійшли вони в човен, утих вітер.

³³ А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

³⁴ І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.

³⁵ І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;

³⁶ і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.

¹ Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:

² Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.

³ Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?

⁴ Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.

⁵ Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,

⁶ той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

⁷ Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:

⁸ Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

⁹ Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.

¹⁰ І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

¹¹ Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.

¹² Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?

¹³ Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

¹⁴ Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

¹⁵ Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

¹⁶ Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

¹⁸ а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.

¹⁹ Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

²⁰ Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

²¹ Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

²² Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

²³ Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

²⁴ Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

²⁵ Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.

²⁶ Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.

²⁷ А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.

²⁸ Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

²⁹ І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.

³⁰ І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,

³¹ так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

³² Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.

³³ І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

³⁴ І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.

³⁵ І звелїв народові посідати на землї.

³⁶ І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.

³⁷ І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.

³⁸ А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.

³⁹ І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.

¹ Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.

² Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.

³ А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?

⁴ Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.

⁵ Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.

⁶ Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.

⁷ Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.

⁸ Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?

⁹ Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?

¹⁰ анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?

¹¹ Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?

¹² Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.

¹³ Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?

¹⁴ Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.

¹⁵ Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?

¹⁶ Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

¹⁷ І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси; Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.

¹⁸ Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекельні не подужають її.

¹⁹ І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі.

²⁰ Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос.

²¹ З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.

²² І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.

²³ Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.

²⁴ Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

²⁵ Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.

²⁶ Що бо за користь, чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив ? або що дасть чоловік у замін за душу свою ?

²⁷ Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його.

²⁸ Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.

¹ А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окреме,

² й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

³ Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним.

⁴ Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї.

⁵ Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

⁶ Зачувши се ученнки, припали лицем до землї, й полякались вельми.

⁷ І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь.

⁸ Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса.

⁹ І, як сходили вони з гори, нака. зав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нікому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.

¹⁰ І питали в Него ученики Його кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?

¹¹ Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.

¹² Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотіли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.

¹³ Тоді зрозуміли ученики, що глаголав їм про Иоана Хрестителя.