14
І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:
15
Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.
16
І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.
17
Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть менї його сюди.
18
І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.
19
Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самоті: Чом не змогли ми вигнати його?
20
Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.
21
Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.
22
Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;
23
і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми.
24
Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини?
25
Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого! земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?
26
Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні.
27
Тільки ж, щоб не блазнити нам Їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.