1
Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.
3
А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4
Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5
Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.
6
Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені.
7
Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8
Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.
9
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10
А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11
Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12
І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13
І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,
14
і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15
І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
16
І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17
І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.
18
І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19
Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?
20
Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22
Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.
23
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.
24
І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25
Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26
І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27
І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.
28
Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29
Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.
30
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31
Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.
32
І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.
33
І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34
і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.
35
І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36
І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37
І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
38
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.
39
І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40
І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
41
І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.
42
Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43
І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44
Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.
45
І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.
46
Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47
Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.
48
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.
49
Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50
І, покинувши Його, всі повтікали.
51
А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);
52
він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.
53
І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54
А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.
55
Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56
Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57
І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58
Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.
59
Та й так не сходились сьвідчення їх.
60
І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61
Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?
62
Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.
63
Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64
Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.
65
І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66
І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,
67
і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68
Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69
І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70
Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71
Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72
І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
