¹ Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх:

² глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.

³ Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по ділам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.

⁴ Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.

⁵ Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять Филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

⁶ і люблять перші місця на бенкетах, і перші сідання по школах,

⁷ і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.

⁸ Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати.

⁹ І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.

¹⁰ І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос.

¹¹ Більший же між вами нехай буде вам слугою.

¹² Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

¹³ Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

¹⁴ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.

¹⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

¹⁶ Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом Церковним, винуватий!

¹⁷ Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?

¹⁸ І: Хто клясти меть ся жертівнею, нічого, хто ж покленеть ся даром, що на нїм, винуватий.

¹⁹ Дурні й слїпі: що бо більше: дар, їй жертівня, що осьвячує дар?

²⁰ Оце ж, хто клснеть ся жертівнею, кленсть ся нею і всїм, що зверху неї.

²¹ І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.

²² І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.

²³ Горе вам, письменппки та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.

²⁴ Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте.

²⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

²⁶ Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.

²⁷ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.

²⁸ Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

²⁹ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,

³⁰ і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.

³¹ Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.

³² І ви доповнюйте міру батьків ваших.

³³ Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекельного?

³⁴ Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:

³⁵ щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

³⁶ Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.

³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли!

³⁸ Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.

³⁹ Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословенyyy в імя Господнє!

¹ І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступилиученикиЙого, показати Йому будівлю церковну.

² Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

³ Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?

⁴ І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас.

⁵ Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.

⁶ Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.

⁷ Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.

⁸ Все ж се почин горя.

⁹ Тоді видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усі народи задля імя мого.

¹⁰ І тоді поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидіти муть одно одного.

¹¹ І багато лжепророків устане, й введуть многих.

¹² І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.

¹³ Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.

¹⁴ І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець.

¹⁵ Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк стоячу на місці сьвятому (хто читав нехай розуміє),

¹⁶ тодї, хто в Юдеї, нехай втікає на гори;

¹⁷ хто на криші, нехай не влазить узяти що з хати своєї;

¹⁸ і хто в полі, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

¹⁹ Горе ж важким і годуючим під той час!

²⁰ Молїть ся ж, щоб не довелось вам утікати зимою, анї в суботу:

²¹ буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.

²² І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні таї.

²³ Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.

²⁴ Устануть бо лжехрйсти й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коди можна, звести й вибраних.

²⁵ Оце ж наперед сказав я вам.

²⁶ Коли ж скажуть вам: Ось він у пустині; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.

²⁷ Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.

²⁸ Де бо є труп, там збирати муть ся вірли.

²⁹ І зараз після горя днів тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся.

³⁰ І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тоді заголосять усї роди землі, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.

³¹ І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінців неба до кінців його.

³² Від смоківниці ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листе, знайте, що близько літо.

³³ Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима.

³⁴ Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся.

³⁵ Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

³⁶ Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій.

³⁷ Як же днї Ноеві, так буде й прихід Сина чоловічого.

³⁸ Бо, як буди за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,

³⁹ та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всіх; так буде й прихід Сина чоловічого.

⁴⁰ Тоді буде двоє в полі; один візьметь ся, а один зоставить ся.

⁴¹ Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся.

⁴² Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде.

⁴³ Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї.

⁴⁴ Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде.

⁴⁵ Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору?

⁴⁶ Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так.

⁴⁷ Істино глаголю вам: Що поставить його над усім добром своїм.

⁴⁸ А которий лукавий слуга казати ме в серці своїм: Забарить ся мій пан прийти,

⁴⁹ та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями;

⁵⁰ то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відав,

⁵¹ та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить; там буде плач і скреготаннє зубів.

¹ Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.

² Пять же були з них розумні, а пять необачні.

³ Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї.

⁴ Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.

⁵ Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.

⁶ О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!

⁷ Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.

⁸ Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.

⁹ Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі.

¹⁰ Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері.

¹¹ Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.

¹² Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас.

¹³ Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде.