1
Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
2
котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
3
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
4
і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
5
і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом.
6
Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись,
7
Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам.
8
На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
9
Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
10
Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
11
Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
12
Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
13
Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
14
коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15
І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають.
16
Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
17
А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших
18
Тоді й померші в Христї погибли.
19
Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей.
20
Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
21
Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих.
22
Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають.
23
Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його.
24
Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
25
Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
26
Останній ворог зруйнуєть ся - смерть.
27
Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
28
Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
29
Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
30
Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
31
Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому.
32
Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
33
Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї.
34
Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
35
Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
36
Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре.
37
І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
38
Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло.
39
Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
40
(Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
41
Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
42
Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню.
43
Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
44
Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
45
Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим.
46
Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
47
Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
48
Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49
І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
50
Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить.
51
Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось.
52
У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
53
Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте.
54
Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
55
Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
56
Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.
57
Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
58
Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.
