1
Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
2
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7
і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
25
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке.
30
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
33
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
34
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36
І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
37
Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46
І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48
що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50
І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
51
Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;
52
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
55
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.
56
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58
І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
60
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61
І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
62
Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
63
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64
Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66
І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму,
69
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
70
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
71
спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
72
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75
служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
76
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
77
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78
по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80
Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
