1
Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські
2
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
3
Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,
4
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.
5
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
6
Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.
7
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
8
Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
9
Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
10
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
11
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
12
А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого.
13
Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
14
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
15
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.
16
Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.
17
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
18
Знав бо, що через зависть видали Його.
19
Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.
20
Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
21
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
22
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.
23
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.
24
Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
25
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.
26
Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
27
Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
28
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
29
і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
30
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
31
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.
32
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
33
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
34
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.
35
Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
36
І, посідавши, стерегли Його там;
37
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
38
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
39
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
40
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
41
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
42
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
43
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.
44
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
45
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
46
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?
47
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
48
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
49
Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
50
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
51
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
52
і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,
53
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
54
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.
55
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
56
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
57
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
58
Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.
59
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
60
положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.
61
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
62
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
63
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
64
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
65
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
66
Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.
