Люди часто називають себе "духовними, але не релігійними". Як Ви вважаєте, що це означає?
Це може означати, що вони думають, що, ймовірно, існує якась духовна "річ", і що фізичний всесвіт - це не все, що існує. Але вони не заходять набагато далі цього.
Це також може означати, що людина відкинула, принаймні до певної міри, пояснення, запропоновані звичними релігіями - християнством, ісламом, буддизмом, індуїзмом, китайською традиційною релігією тощо.
Це може бути скоріше відмова від ритуалу - відвідування регулярних богослужінь чи дотримання певних практик - ніж відмова від мисленнєвої структури.
Це може означати, що хтось глибоко замислився і наполегливо досліджував, але ще не знайшов організацію або організовану систему думок, яка була б переконливою.
Або це може означати, що хтось не дуже багато думав про це, але вважає, що це звучить "глибоко".
Давайте подивимось уважніше. Слово "релігія" може походити від латинського слова "religare", що означає зв'язувати або з'єднувати, або мати обов'язок. Також можливо, що воно походить від латинського "relegere", що означає прислухатися або піклуватися. Вони не відрізняються за походженням; в обох випадках є відтінок зобов'язання. (Ось посилання на статтю про етимологію).
Конструктивно, релігія може бути зобов'язанням вивчати істину, намагатися бути добрим і з'єднуватися з духовною любов'ю і мудрістю Бога. Так само як і духовність. Релігія може передбачати більше структури і більш активний підхід у навчанні і практиці. Духовність звучить трохи вільніше і трохи пасивніше, але в ній все ще є вдячність за вищі речі і відкритість до припливу.
Зовнішній ритуал і дотримання обрядів можуть бути порожніми, якщо їм бракує внутрішньої любові до Господа і ближнього. Це не обов'язково означає, що вони не приносять користі, іноді потрібно "прикидатися, поки не зробиш". Ви робите якісь рухи, але навіть ця досить порожня дія може звільнити місце для справжньої любові та мудрості. Але якщо вони порожні, і робляться лише для того, щоб виглядати добре - вони можуть залишитися порожніми. З іншого боку, вони також можуть бути повними... повними любові, глибоких думок та емоцій, створюючи простір і час для пошуку Божої любові та мудрості.
Є пам'ятна притча в Лука 18:10-14...
"Двоє чоловіків увійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
Фарисей стояв і молився так про себе: "Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, несправедливі, перелюбники, чи навіть як цей митар. Я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що маю".
А митар, що стояв здалеку, не зводив очей своїх до неба, але бив себе в груди, кажучи: "Помилуй мене, грішного, Господи!".
Кажу вам, що цей чоловік пішов до дому свого оправданий більше, ніж той, бо кожен, хто вивищується, буде впокорений, а хто впокорюється, той вивищиться".
Звичайно, люди в будь-якій церкві не будуть ідеальними, вони, сподіваюсь, намагаються бути добрими - намагаються любити Бога і ближнього, але чи будуть помилки і недоліки? Так. Але і сповідування духовності буде пустим, якщо не буде зусиль пізнати істину і активно уникати зла як гріха.
По суті, релігія і духовність, можливо, не дуже різняться між собою. Вони є способом, за допомогою якого людина намагається з'ясувати, що є істиною, що є добром, а потім почати жити краще.
