1
Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.
2
А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.
3
Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.
4
А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,
5
ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас
6
Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили.
7
Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:
8
(хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)
9
і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;
10
тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.
11
Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.
12
Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.
13
Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.
14
Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?
15
Ми по природі Жиди, а не грішника з поган;
16
та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.
17
Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!
18
Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.
19
Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.
20
Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.
21
Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.
