1
Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
2
нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
3
Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
4
того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
5
Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
6
щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
7
і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
8
і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
9
Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
10
вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
11
і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
12
Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
13
Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
14
і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
15
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
16
Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
17
Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
18
і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
19
і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
20
Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
21
Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
22
бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
23
А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
24
і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
