¹¹ Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.

¹² Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.

¹³ Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.

¹⁴ Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.

¹⁵ Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:

¹⁶ хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.

¹⁷ Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.

¹⁸ Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

¹⁹ Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.

²⁰ Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.

²¹ Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.

²² Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!

²³ Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,

²⁴ бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

²⁵ Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,

²⁶ будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,

²⁷ і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.

¹ Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.

² Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.

³ Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.

⁴ Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.

⁵ Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

⁶ Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.

⁷ Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.

⁸ Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.

⁹ Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.

¹⁰ Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.

¹¹ Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.

¹² Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.

¹³ Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

¹⁴ Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.

¹⁵ Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.

¹⁶ Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.

¹⁷ Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!

¹⁸ Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.

¹⁹ Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.

²⁰ Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.

²¹ Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.

²² Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.

²³ Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.

²⁴ Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.

²⁵ Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.

²⁶ Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.

²⁷ Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.

²⁸ Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.

¹ Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

² Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

³ Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

⁴ Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

⁵ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

⁶ У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

⁷ Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

⁸ Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

⁹ Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

¹⁰ Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

¹¹ Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

¹² Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

¹³ Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

¹⁴ Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

¹⁵ Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

¹⁶ Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

¹⁷ Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

¹⁸ Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

¹⁹ Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

²⁰ Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

²¹ Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

²² Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

²³ Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

²⁴ Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

²⁵ Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

²⁶ Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

²⁷ Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.

¹ Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!

² Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,

³ і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...

⁴ Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?

⁵ Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.

⁶ До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

⁷ Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:

⁸ віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,

⁹ щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.

¹⁰ Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.

¹¹ Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,

¹² покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,

¹³ покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!

¹⁴ Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!

¹⁵ Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:

¹⁶ шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!

¹⁷ Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!

¹⁸ Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:

¹⁹ дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...

²⁰ Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...

²¹ Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:

²² під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,

²³ під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...

²⁴ Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:

²⁵ мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;

²⁶ борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

²⁷ немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;

²⁸ павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!

²⁹ Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:

³⁰ лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,

³¹ осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!

³² Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!

³³ Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.

¹ Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:

² Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?

³ Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!

⁴ Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,

⁵ щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!

⁶ Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:

⁷ він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!

⁸ Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.

⁹ Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.

¹⁰ Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:

¹¹ довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!

¹² Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.

¹³ Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.

¹⁴ Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.

¹⁵ І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.

¹⁶ Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.

¹⁷ Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.

¹⁸ Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.

¹⁹ Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.

²⁰ Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

²¹ Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.

²² Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.

²³ Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.

²⁴ Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.

²⁵ Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.

²⁶ Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.

²⁷ Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.

²⁸ Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:

²⁹ Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!

³⁰ Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!

³¹ Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!