¹⁶ Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

¹⁷ Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;

¹⁸ і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

¹⁹ Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.

²⁰ Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

²¹ Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх.

²² І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

²³ Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.

²⁴ Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.

²⁵ Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?

²⁶ Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

²⁷ Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.

²⁸ І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї.

²⁹ Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.

³⁰ У вас же і все волоссє на голові перелїчене.

³¹ Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців.

³² От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.

³³ А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

³⁴ Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.

³⁵ Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.

³⁶ І будуть ворогами чоловікові домашні його.

³⁷ Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.

³⁸ І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене.

³⁹ Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

⁴⁰ Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене.

⁴¹ Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.

⁴² І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.

¹ І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звіділя навчати й проповідувати по городах їх.

² Почувши ж Йоан у темниці про дїла Христові, дослав двох учеників своїх,

³ сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?

⁴ Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили:

⁵ сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.

⁶ І щасливий, хто не поблазнить ся мною.

⁷ Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?

⁸ Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.

⁹ Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.

¹⁰ Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.

¹¹ Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.

¹² І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.

¹³ Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана

¹⁴ І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.

¹⁵ Хто має уші слухати, нехай слухає.

¹⁶ Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,

¹⁷ та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.

¹⁸ Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.

¹⁹ Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.

²⁰ Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:

²¹ Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.

²² Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Силонові суднього дня, ніж вам.

²³ І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провадиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі.

²⁴ Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.

²⁵ І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам.

²⁶ Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.

²⁷ Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

²⁸ Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.

²⁹ Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.

³⁰ Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.

¹ Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.

² Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.

³ Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:

⁴ як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?

⁵ Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві лам-лють суботу, та й не винуваті ?

⁶ Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.

⁷ А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.

⁸ Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.

⁹ І, пі йшовши звідтіля, увійшов у школу їх.

¹⁰ І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.

¹¹ Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?

¹² Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.

¹³ Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простат, і стала вона здорова, як і друга.

¹⁴ Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.

¹⁵ Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,

¹⁶ та й наказав їм, щоб не виявляли Його:

¹⁷ щоб. справдилось, що. сказав Ісаїя пророк, глаголючи:

¹⁸ Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;

¹⁹ не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях ;

²⁰ приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить доки не доведе суду до подути,

²¹ і на ймя його вповати муть погане.