¹ Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),

² і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:

³ Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа,

⁴ що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,

⁵ котрому слава на віки вічні. Амінь.

⁶ Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.

⁷ Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.

⁸ Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.

⁹ Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.

¹⁰ Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.

¹¹ Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.

¹² Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.

¹³ Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,

¹⁴ і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.

¹⁵ Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,

¹⁶ відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,

¹⁷ анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.

¹⁸ Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.

¹⁹ Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.

²⁰ Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.

²¹ Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,

²² був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,

²³ а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував,

²⁴ і прославляли у мені Бога.

¹ Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.

² А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.

³ Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.

⁴ А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,

⁵ ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас

⁶ Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили.

⁷ Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:

⁸ (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)

⁹ і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;

¹⁰ тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.

¹¹ Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.

¹² Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.

¹³ Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.

¹⁴ Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?

¹⁵ Ми по природі Жиди, а не грішника з поган;

¹⁶ та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.

¹⁷ Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!

¹⁸ Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.

¹⁹ Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.

²⁰ Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

²¹ Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.

¹ Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правді, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, рознятий між вами?

² Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?

³ Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?

⁴ Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!

⁵ Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?

⁶ Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.

⁷ Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.

⁸ І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.

⁹ Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.

¹⁰ Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те.

¹¹ А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.

¹² Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.

¹³ Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

¹⁴ щоб на поган благословенне Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуванне Духа прийняли ми через віру.

¹⁵ Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидав, анї додає до него.

¹⁶ Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.

¹⁷ Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє.

¹⁸ Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.

¹⁹ Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.

²⁰ Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.

²¹ То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.

²² Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.

²³ Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.

²⁴ Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись.

²⁵ Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.

²⁶ Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.

²⁷ Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.

²⁸ Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.

²⁹ Коди ж ви Христові, то ви насїнне Авраамове, і по обітованню наслїдники.

¹ Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,

² а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.

³ Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта.

⁴ Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,

⁵ щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

⁶ А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!

⁷ Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

⁸ Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами.

⁹ Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?

¹⁰ Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.

¹¹ Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.