¹¹ Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

¹² І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

¹³ Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

¹⁴ Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

¹⁵ Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

¹⁶ Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

¹⁷ Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

¹⁸ Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

¹⁹ Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

²⁰ Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

²¹ На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

²² бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

¹ Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.

² Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.

³ Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.

⁴ Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.

⁵ Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!

⁶ Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!

⁷ Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.

⁸ Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:

⁹ Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!

¹⁰ Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.

¹¹ У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...

¹² Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!

¹³ Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

¹⁴ Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:

¹⁵ у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,

¹⁶ тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,

¹⁷ щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,

¹⁸ щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.

¹⁹ І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.

²⁰ І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.

²¹ Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.

²² І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.

²³ Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,

²⁴ то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.

²⁵ Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.

²⁶ Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.

²⁷ Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

²⁸ Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.

²⁹ Бог робить це все двічі-тричі з людиною,

³⁰ щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.

³¹ Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!

³² Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.

³³ Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!

¹ І говорив Елігу та й сказав:

² Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

³ Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

⁴ Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

⁵ Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

⁶ Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

⁷ Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

⁸ і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

⁹ Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

¹⁰ Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

¹¹ Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

¹² Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

¹³ Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

¹⁴ Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

¹⁵ всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

¹⁶ Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

¹⁷ Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

¹⁸ Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

¹⁹ Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

²⁰ за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

²¹ Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

²² немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

²³ Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

²⁴ Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

²⁵ Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

²⁶ Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

²⁷ за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

²⁸ щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

²⁹ Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

³⁰ щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

³¹ Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

³² Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

³³ Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

³⁴ Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

³⁵ Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

³⁶ О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

³⁷ бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

¹ І говорив Елігу та й сказав:

² Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?

³ Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?

⁴ Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.

⁵ Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе.

⁶ Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому?

⁷ Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки?

⁸ Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!...

⁹ Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох...

¹⁰ Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,

¹¹ що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?

¹² Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає.

¹³ Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.

¹⁴ Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його!

¹⁵ А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту,

¹⁶ то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...