¹³ Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

¹⁴ Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

¹⁵ і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

¹⁶ Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

¹⁷ бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

¹⁸ А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

¹⁹ Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

²⁰ Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

²¹ Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

²² сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

²³ хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

²⁴ Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

²⁵ При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

²⁶ Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

²⁷ Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

²⁸ На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

²⁹ ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

³⁰ а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

¹ І говорив Господь Йову й сказав:

² Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!

³ І Йов відповів Господеві й сказав:

⁴ Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої...

⁵ Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!...

⁶ І відповів Господь Йову із бурі й сказав:

⁷ Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені!

⁸ Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?

⁹ Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він,

¹⁰ то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу!

¹¹ Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його!

¹² Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці,

¹³ поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті.

¹⁴ Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!

¹⁵ А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть.

¹⁶ Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м'язах його живота.

¹⁷ Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались.

¹⁸ Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні.

¹⁹ Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча...

²⁰ Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова.

²¹ Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота.

²² Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають.

²³ Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав!

²⁴ Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити?

¹ (40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?

² (40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?

³ (40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?

⁴ (40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?

⁵ (40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?

⁶ (40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?

⁷ (40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?

⁸ (40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

⁹ (41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

¹⁰ (41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

¹¹ (41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

¹² (41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

¹³ (41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

¹⁴ (41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

¹⁵ (41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

¹⁶ (41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

¹⁷ (41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

¹⁸ (41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

¹⁹ (41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

²⁰ (41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

²¹ (41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

²² (41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

²³ (41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

²⁴ (41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

²⁵ (41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

²⁶ (41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

²⁷ (41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

²⁸ (41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

²⁹ (41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

³⁰ (41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

³¹ (41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

³² (41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

³³ (41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

³⁴ (41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

¹ А Йов відповів Господеві й сказав:

² Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!

³ Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його:

⁴ Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни...

⁵ Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...

⁶ Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...

⁷ І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

⁸ А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

⁹ І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.

¹⁰ І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.

¹¹ І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.

¹² А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.

¹³ І було в нього семеро синів та три дочки.

¹⁴ І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух.

¹⁵ І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.

¹⁶ А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.

¹⁷ І впокоївся Йов старим та насиченим днями.