Крок 164.

Дослідження

     

Псалом 37:27-40

27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!

28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!

29 Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.

30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,

31 Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.

32 А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,

33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.

34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.

35 Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,

36 та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!

37 Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,

38 переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!

39 А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,

40 і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!

Псалом 38:1-22

1 Псалом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

2 (38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...

3 (38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

4 (38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

5 (38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

6 (38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

7 (38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

8 (38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...

9 (38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

10 (38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

11 (38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

12 (38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

13 (38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...

14 (38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

15 (38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

16 (38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

17 (38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

18 (38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

19 (38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...

20 (38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...

21 (38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

22 (38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

Псалом 39:1-13

1 Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 (39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

3 (39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

4 (39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

5 (39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

6 (39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 (39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

8 (39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

9 (39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 (39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 (39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 (39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 (39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

     
    Вивчіть внутрішній сенс
page loading graphic