38
(89-39) А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,
39
(89-40) Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,
40
(89-41) всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!...
41
(89-42) Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем...
42
(89-43) Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,
43
(89-44) і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його...
44
(89-45) Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
45
(89-46) скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села.
46
(89-47) Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
47
(89-48) Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?
48
(89-49) Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села.
49
(89-50) Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
50
(89-51) Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,
51
(89-52) якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!
52
(89-53) Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь!
