¹³ І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.

¹⁴ Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?

¹⁵ Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.

¹⁶ Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.

¹⁷ І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.

¹⁸ І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:

¹⁹ Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.

²⁰ Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;

²¹ і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.

²² І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.

²³ Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.

²⁴ І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?

²⁵ Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.

²⁶ Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?

²⁷ Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.

²⁸ І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?

²⁹ Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;

³⁰ і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.

³¹ А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.

³² І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;

³³ і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.

³⁴ І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.

³⁵ І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?

³⁶ Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."

³⁷ Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.

³⁸ І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,

³⁹ та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;

⁴⁰ що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

⁴¹ І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.

⁴² І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.

⁴³ І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.

⁴⁴ Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.

¹ І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке камінне і яка будівля.

² А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

³ А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей:

⁴ Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?

⁵ Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.

⁶ Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.

⁷ Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.

⁸ Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.

⁹ Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуванне їм.

¹⁰ І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия.

¹¹ Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.

¹² Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.

¹³ І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.

¹⁴ Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;

¹⁵ хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;

¹⁶ і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

¹⁷ Горе ж важким і годуючим під той час!

¹⁸ Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.

¹⁹ Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.

²⁰ І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї.

²¹ І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри.

²² Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.

²³ Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе.

²⁴ Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,

²⁵ і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.

²⁶ І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.

²⁷ І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.

²⁸ Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто.

²⁹ Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.

³⁰ Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.

³¹ Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

³² Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.

³³ Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора.

³⁴ Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував.

³⁵ Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;)

³⁶ щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих.

³⁷ Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте.

¹ Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

² Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.

³ А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

⁴ Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

⁵ Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.

⁶ Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені.

⁷ Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

⁸ Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.

⁹ Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

¹⁰ А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

¹¹ Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.