¹ Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,

² як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

³ то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

⁴ щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

⁵ Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

⁶ Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

⁷ і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

⁸ Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

⁹ то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

¹⁰ А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

¹¹ Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

¹² І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

¹³ Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

¹⁴ І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

¹⁵ Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

¹⁶ І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

¹⁷ І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

¹⁸ І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

¹⁹ І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

²⁰ І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

²¹ І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

²² Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

²³ І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

²⁴ Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:

²⁵ Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

²⁶ Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

²⁷ до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

²⁸ І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.

²⁹ Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке.

³⁰ І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

³¹ І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

³² Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

³³ і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

³⁴ Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

³⁵ І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

³⁶ І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.

³⁷ Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

³⁸ Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

³⁹ Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

⁴⁰ і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

⁴¹ І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

⁴² і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

⁴³ І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

⁴⁴ Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

⁴⁵ І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

⁴⁶ І рече Мария: Величає душа моя Господа,

⁴⁷ і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

⁴⁸ що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

⁴⁹ бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

⁵⁰ І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.

⁵¹ Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;

⁵² поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

⁵³ голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

⁵⁴ прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

⁵⁵ (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.

⁵⁶ Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

⁵⁷ Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

⁵⁸ І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

⁵⁹ І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.

⁶⁰ І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

⁶¹ І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.

⁶² Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.

⁶³ І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

⁶⁴ Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

⁶⁵ І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

⁶⁶ І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

⁶⁷ І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

⁶⁸ Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму,

⁶⁹ і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

⁷⁰ (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

⁷¹ спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,

⁷² щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

⁷³ клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

⁷⁴ та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

⁷⁵ служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.

⁷⁶ А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;

⁷⁷ щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

⁷⁸ по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

⁷⁹ щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

⁸⁰ Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.

¹ Стало ся ж тими днями, вийшло повелїнне від кесаря Августа переписати всю вселенну.

² Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.

³ Ійшли всі записуватись, кожен у свій город.

⁴ Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)

⁵ вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.

⁶ Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.

⁷ І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.

⁸ І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.

⁹ І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.

¹⁰ І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям.

¹¹ Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому.

¹² І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.

¹³ І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:

¹⁴ Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

¹⁵ І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.

¹⁶ І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.

¹⁷ І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.

¹⁸ І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.

¹⁹ Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм.

²⁰ І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.

²¹ І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі.

²² І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,

²³ як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;

²⁴ і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.

²⁵ І ось був чоловік у Єрусалимі ва ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.

²⁶ І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.

²⁷ І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,

²⁸ узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:

²⁹ Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:

³⁰ бо виділи очі мої спасенне твоє

³¹ що приготовив єси перед лицем усіх людей,

³² сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

³³ І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.

³⁴ І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть,

³⁵ (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.

³⁶ І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого;

³⁷ і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.

³⁸ І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.

³⁹ І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.

⁴⁰ Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому;,

⁴¹ І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.

⁴² І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,

⁴³ і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його,

⁴⁴ а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.

⁴⁵ І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.

⁴⁶ І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.

⁴⁷ Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його.

⁴⁸ І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.

⁴⁹ І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені?

⁵⁰ Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм,

⁵¹ І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм.

⁵² І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.

¹ У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Палат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї,

² за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї.

³ І ходив він по всій околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів,

⁴ як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.

⁵ Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними;

⁶ і побачить усяке тіло спасеннє Боже.

⁷ Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?

⁸ Принесіть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дітей Авраамові.

⁹ Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають.

¹⁰ І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем ?

¹¹ Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай наділить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить.

¹² Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити?

¹³ Він же каже до них: Нічого більш над те, що звелено вам, не вимагайте.

¹⁴ Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою.

¹⁵ Як же були в непевностї люде, і всі говорили в серці своїм про Йоана, чи не Христос він,

¹⁶ озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;

¹⁷ котрого лопата в руці Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим.

¹⁸ І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям.

¹⁹ Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод,

²⁰ додав ще й се до всього, й запер Йоана в темниці.

²¹ Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо,

²² і злинув Дух сьвятий, у тілесному виді, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я.

²³ А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифїв, Ілиїв,

²⁴ Маттатів, Левиїн, МелхиЇн, Янаїв, Йосифїв,

²⁵ Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв,

²⁶ Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифїв, Юдин,

²⁷ Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв,

²⁸ Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів,

²⁹ Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн,

³⁰ Симеонів, Юдин, Йосифів, Ионанів, Єлиякимів,

³¹ Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів,

³² Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів,

³³ Аминадавів,Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин,

³⁴ Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів,

³⁵ Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин,

³⁶ Каінанів, Арфаксадів, Оимів, Ноїв, Ламехів,

³⁷ Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів,

³⁸ Єносів, Ситів, Адамів, Божий.