¹⁰ Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,

¹¹ і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й о-внаки з неба великі будуть.

¹² Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.

¹³ І станеть ж воно вам на сьвідкуваннє.

¹⁴ Постановіть же в серцях, ваших наперед, не готовитись відказувати:

¹⁵ я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.

¹⁶ Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв; і вбивати муть деяких з вас.

¹⁷ І будете ненавиджені від усіх задля імя мого.

¹⁸ Та й волосина з голови вашої не загине.

¹⁹ У терпінню вашому осягнїть душі ваші.

²⁰ Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його.

²¹ Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.

²² Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.

²³ Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому.

²⁴ І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.

²⁵ І будуть ознаки на сонцї, й місяці, й зорях, а на землї переполох народів у ваколотї; як зареве море та филї.

²⁶ І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на все-денну: сили бо небесні захитають ся.

²⁷ І трдї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою.

²⁸ Як же почне се діятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.

²⁹ І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:

³⁰ Як розпукутоть ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.

³¹ Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.

³² Істино глаголи вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.

³³ Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

³⁴ Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподівано на вас не настиг день той.

³⁵ Бо, як сітка, впаде на всіх, що живуть на лицї всієї землі.

³⁶ Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.

³⁷ Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.

³⁸ Усї ж люде сходились рало до Него в церкву слухати Його.

¹ Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.

² І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.

³ Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.

⁴ І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.

⁵ І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.

⁶ І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.

⁷ Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.

⁸ І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.

⁹ Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?

¹⁰ Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.

¹¹ І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?

¹² І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.

¹³ Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.

¹⁴ І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.

¹⁵ І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:

¹⁶ глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому.

¹⁷ І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:

¹⁸ глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.

¹⁹ І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.

²⁰ Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.

²¹ Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.

²² Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!

²³ І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.

²⁴ Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.

²⁵ Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.

²⁶ Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.

²⁷ Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.

²⁸ Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.

²⁹ І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,

³⁰ щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

³¹ Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;

³² я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

³³ Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.

³⁴ Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.

³⁵ І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.

³⁶ Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.

³⁷ Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.

³⁸ Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.

³⁹ І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

⁴⁰ Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

⁴¹ А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,

⁴² глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

⁴³ Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.

⁴⁴ І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

⁴⁵ І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,

⁴⁶ і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.