1
Павел, апостол Ісуса Христа, по повелінню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої,
2
Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого.
3
Яко із ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити,
4
анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, ніж Божого будування в вірі.
5
Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,
6
у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова,
7
хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.
8
Знаємо ж, що закон добрий, кода хто його законно творить,
9
знаючи се, що ве про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убивць батька й матери, про душогубців,
10
про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся,
11
по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.
12
І дякую Тому, хто скріпляє мене, Хрнсту Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу,
13
мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателсм, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.
14
Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.
15
Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.
16
Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на житте вічне.
17
Цареві ж вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.
18
Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною,
19
маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали.
20
Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити.
