¹ Восьмого місяця другого року Дарія було Господнє слово до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:

² Розгнівався Господь на батьків ваших палючим гнівом.

³ І скажи їм: Так говорить Господь Саваот: Верніться до Мене, говорить Господь Саваот, і вернуся до вас, говорить Господь Саваот.

⁴ Не будьте, як ваші батьки, що до них кликали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чинів ваших лихих! Та не слухали ви й не прислухались до Мене, говорить Господь.

⁵ Де вони, батьки ваші? А пророки чи ж навіки живуть?

⁶ Та слова Мої й постанови Мої, що Я наказав рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли вони до ваших батьків? І вернулись вони та й сказали: Як задумав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами.

⁷ Двадцятого й четвертого дня, одинадцятого місяця, це місяць шеват, за другого року Дарія було слово Господнє до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:

⁸ Бачив я цієї ночі, аж ось на червоному коні їде муж, і він стоїть між миртами, що в глибині, а за ним коні червоні, руді та білі.

⁹ І сказав я: Що це, мій пане? І відказав мені той Ангол, що говорив зо мною: Я тобі покажу, що це таке.

¹⁰ І відповів той муж, що стояв між миртами, та й сказав: Це ті, що Господь їх послав обійти землю.

¹¹ І відповіли вони Господньому Анголові, що стояв між миртами, та й сказали: Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокійно.

¹² І відповів Ангол Господній та й сказав: Господи Саваоте, аж доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над Юдиними містами, на які Ти гніваєшся оце сімдесят літ?

¹³ І відповів Господь Анголові, що говорив зо мною, слова добрі, слова втішливі.

¹⁴ І сказав до мене той Ангол, що говорив зо мною: Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням.

¹⁵ І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому.

¹⁶ Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому, говорить Господь Саваот, а мірничий шнур буде розтягнений над Єрусалимом.

¹⁷ Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром переповняться міста Мої, і Господь ще потішить Сіона, і ще вибере Єрусалима!

¹⁸ (2-1) І звів я очі свої, та й побачив, аж ось чотири роги.

¹⁹ (2-2) І запитав я Ангола, що говорив зо мною: Що це? А він відказав мені: Це ті роги, що розпорошили Юду й Ізраїля та Єрусалим.

²⁰ (2-3) І Господь показав мені чотирьох майстрів.

²¹ (2-4) І запитав я: Що вони приходять зробити? А Він відказав, говорячи: Це ті роги, що розпорошили Юду, так що ніхто не підвів голови. А ці прийшли настрашити їх, щоб скинути роги тих народів, що підносять рога проти Юдиного краю, щоб його розпорошити.

¹ (2-5) І звів Я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірничий шнур.

² (2-6) І сказав я: Куди ти йдеш? А він відказав мені: Щоб зміряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина його та яка довжина його.

³ (2-7) Аж ось Ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший.

⁴ (2-8) І сказав він до нього: Біжи, говори цьому юнакові, кажучи: Невкріплений буде Єрусалим через многість людей та худоби в середині його.

⁵ (2-9) А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його.

⁶ (2-10) Горе, горе, втікайте з північного краю, говорить Господь, бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь.

⁷ (2-11) Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону!

⁸ (2-12) Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока.

⁹ (2-13) Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.

¹⁰ (2-14) Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь!

¹¹ (2-15) І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе.

¹² (2-16) І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!

¹³ (2-17) Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!

¹ І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього Ангола, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому.

² І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?

³ А Ісус одягнений був у брудну одежу, і стояв перед лицем Ангола.

⁴ І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні.

⁵ І він сказав: Нехай покладуть чистого завоя на його голову! І поклали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати, а Ангол Господній стояв.

⁶ І освідчив Ангол Господній Ісусові, промовляючи:

⁷ Так говорить Господь Саваот: Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.

⁸ Послухай но, Ісусе, великий священику, ти та ближні твої, що сидять перед тобою, бо вони мужі знаменні, бо ось Я приведу Свого раба Пагінця.

⁹ Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одному камені сім очей. Ось Я вирізьблю на ньому різьбу його, говорить Господь Саваот, і відкину вину цієї землі за один день.

¹⁰ Того дня, говорить Господь Саваот, ви будете кликати один одного під виноград і під фіґове дерево.

¹ І вернувся той Ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його.

² І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Бачу я, ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його.

³ І дві оливки на ньому, одна з правиці чаші, а одна на лівиці її.

⁴ І говорив я й сказав до Ангола, що говорив зо мною, кажучи: Що це, мій пане?

⁵ І відповів Ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: Чи ж ти не знаєш, що це таке? А я відказав: Ні, пане!

⁶ І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот.

⁷ Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!

⁸ І було мені слово Господнє таке:

⁹ Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас.

¹⁰ Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі.

¹¹ І заговорив я та й до нього сказав: Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його?

¹² І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото?

¹³ І сказав він до мене, говорячи: Хіба ти не знаєш, що це? А я відказав: Ні, пане!

¹⁴ І він сказав: Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі.

¹ І знову підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій.

² І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу летючого звоя. Довжина його двадцять мірою ліктем, а ширина його десять ліктів.

³ І сказав він мені: Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде безкарний згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присягає ложно, буде безкарний згідно з тим, що з того боку звою написане.

⁴ І привів Я його, прокляття, говорить Господь Саваот, і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його.

⁵ І вийшов той Ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: Зведи но свої очі й побач, що це виходить?

⁶ І сказав я: Що це таке? А він відказав: Це ефа, що виходить. І ще він сказав: Це їхнє око в усьому Краї.

⁷ Аж ось піднялася олив'яна покришка, а це була одна жінка, що сиділа посеред ефи.

⁸ І він сказав: Це та несправедливість. І кинув її до середини ефи, і кинув олив'яного куска до її отвору.

⁹ І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх крилах, а їхні крила як крила чорногуза. І підняли вони ефу між землею та між небом.

¹⁰ І сказав я до Ангола, що зо мною говорив: Куди вони несуть цю ефу?

¹¹ І сказав він до мене: Щоб збудувати їй дім у краю Шін'ар. А коли він буде поставлений, то буде покладена там на місці своєму.

¹ І знову звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесниці виходять з-між двох гір, а ті гори гори з міді.

² В колесниці першій коні червоні, а в колесниці другій коні чорні,

³ а в колесниці третій коні білі, а в колесниці четвертій коні пасасті, міцні.

⁴ І відповів я та й сказав до Ангола, що говорив зо мною: Що це таке, мій пане?

⁵ І Ангол відповів та й сказав до мене: Це чотири небесні вітри, що виходять після стояння перед Господом усієї землі.

⁶ У котрім коні чорні, ті виходять до північного краю, а ті білі вийшли за ними, а ті пасасті вийшли до південного краю,

⁷ а ті сильні вийшли й шукали ходи, щоб перейти по землі. І він сказав: Ідіть, ходіть по землі! І ходили вони по землі.

⁸ І кликнув він до мене й казав мені, говорячи: Побач, ті, що вийшли до північного краю, заспокоїли духа мого в північному краї.

⁹ І було мені слово Господнє таке:

¹⁰ Візьми від вигнання, від Хелдая, і від Товійї, і від Єдаї, і прийдеш ти того дня, і ввійдеш до дому Йошійї, Цефанієвого сина, що прийшли з Вавилону.

¹¹ І візьмеш срібло та золото, і зробиш корону, і покладеш на голову Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика.

¹² І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Оце муж, Цема ім'я йому, і зо свого місця виросте він, і збудує храма Господнього.

¹³ І він збудує храма Господнього, і він буде носити величність, і сяде, і буде панувати на троні своєму, і він стане священиком на троні своєму, і рада миру буде поміж ними обома.

¹⁴ А ті корони будуть Хелдаєві, і Товійї, і Єдаї, і Хенові, сину Цефанії, на пам'ятку в храмі Господньому.

¹⁵ І далекі прийдуть, і побудують у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви конче будете слухати голосу Господа, вашого Бога!

¹ І сталося, у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева.

² І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Мелеха та людей його, щоб Господа вблагати,

³ щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: Чи я маю плакати п'ятого місяця та постити, як я робив це багато років?

⁴ І було слово Господа Саваота таке:

⁵ Говори до всього народу землі й до священиків, кажучи: Якщо ви постили та лементували п'ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?

⁶ А коли ви їсте та коли ви п'єте, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте?

⁷ Чи ж це не ті слова, які Господь виголошував через давніх пророків, коли Єрусалим був населений та спокійний, і його міста навколо нього, і південь, і рівнина були населені?

⁸ І було до Захарія слово Господнє таке:

⁹ Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість.

¹⁰ А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!

¹¹ Та вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати,

¹² і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.

¹³ І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот.

¹⁴ І розвіяв Я їх по всіх народах, які не знали їх, а Край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений Край спустошенням.