14
Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
15
і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.
16
Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
17
Так само й той, що два, придбав і він других два.
18
Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
19
По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.
20
І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
21
Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
22
Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними.
23
Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
24
Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
25
і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
26
Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
27
так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
28
Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
29
Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
30
І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.