¹² І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

¹³ І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,

¹⁴ і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

¹⁵ І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

¹⁶ І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

¹⁷ І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.

¹⁸ І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

¹⁹ Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?

²⁰ Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

²¹ Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

²² Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.

²³ І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.

²⁴ І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

²⁵ Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

²⁶ І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

²⁷ І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.

²⁸ Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

²⁹ Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.

³⁰ І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

³¹ Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.

³² І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.

³³ І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

³⁴ і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.

³⁵ І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

³⁶ І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.

³⁷ І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

³⁸ Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.

³⁹ І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

⁴⁰ І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

⁴¹ І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.

⁴² Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.

⁴³ І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

⁴⁴ Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.

⁴⁵ І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.

⁴⁶ Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

⁴⁷ Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.

⁴⁸ І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.

⁴⁹ Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

⁵⁰ І, покинувши Його, всі повтікали.

⁵¹ А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);

⁵² він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.

⁵³ І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

⁵⁴ А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.

⁵⁵ Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

⁵⁶ Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

⁵⁷ І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

⁵⁸ Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.

⁵⁹ Та й так не сходились сьвідчення їх.

⁶⁰ І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

⁶¹ Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?

⁶² Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.

⁶³ Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

⁶⁴ Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.

⁶⁵ І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

⁶⁶ І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,

⁶⁷ і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

⁶⁸ Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

⁶⁹ І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

⁷⁰ Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

⁷¹ Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

⁷² І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

¹ І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

² І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

³ І винуватили Його архиєреї багато.

⁴ Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;

⁵ Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.

⁶ На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.

⁷ Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

⁸ І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.

⁹ Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?

¹⁰ Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

¹¹ Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

¹² Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

¹³ Вони ж знов закричали: Розпни Його,

¹⁴ Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.

¹⁵ Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.

¹⁶ Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.

¹⁷ І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,

¹⁸ та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!

¹⁹ І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.

²⁰ І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його.

²¹ І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його.

²² І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.

²³ І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

²⁴ І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.

²⁵ Була ж година третя, і розняли Його.

²⁶ І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

²⁷ І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

²⁸ І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його.

²⁹ І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,

³⁰ спаси себе й зійди з хреста.

³¹ Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти.

³² Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

³³ Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої.

³⁴ А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

³⁵ І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.

³⁶ Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його.

³⁷ Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

³⁸ І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

³⁹ Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий.

⁴⁰ Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

⁴¹ що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

⁴² А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,

⁴³ прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового.

⁴⁴ Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.

⁴⁵ А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,

⁴⁶ і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

⁴⁷ Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.

¹ І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.

² І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.

³ І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?

⁴ І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.

⁵ І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.

⁶ Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.

⁷ Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.

⁸ І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо.

⁹ Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів.

¹⁰ Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.

¹¹ А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.

¹² Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.

¹³ І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.

¹⁴ Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.

¹⁵ І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.

¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

¹⁷ Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими;

¹⁸ гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.

¹⁹ Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога.

²⁰ Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.