Лука 12

¹ Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.

² Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

³ Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах.

⁴ Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нічого заподїяти.

⁵ Я яе покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь.

⁶ Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом.

⁷ Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полічене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі.

⁸ Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене деред людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими.

⁹ Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь я перед ангелами Божими.

¹⁰ І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся.

¹¹ Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете:

¹² бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.

¹³ Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм.

¹⁴ Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

¹⁵ Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливості; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх.

¹⁶ Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля;

¹⁷ і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої?

¹⁸ І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє.

¹⁹ І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся.

²⁰ Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде?

²¹ Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє.

²² Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тілом, чим з'одягнетесь.

²³ Душа більша їжі, а тїло одежі.

²⁴ Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?

²⁵ Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?

²⁶ Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?

²⁷ Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих.

²⁸ Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри?

²⁹ І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо);

³⁰ того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.

³¹ Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.

³² Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.

³³ Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть.

³⁴ Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.

³⁵ Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,

³⁶ і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весілля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.

³⁷ Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих; істино глаголю вам, що піддережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.

³⁸ І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті.

³⁹ Се ж знайте, що коли б знав господар, о которій годинї злодій прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї.

⁴⁰ Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде.

⁴¹ Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх?

⁴² Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?

⁴³ Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так.

⁴⁴ По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його.

⁴⁵ Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,

⁴⁶ прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знав, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.

⁴⁷ Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.

⁴⁸ Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него.

⁴⁹ Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? тільки щоб запалав уже.

⁵⁰ Хрещеннем же маю хреститись, і як мені важко, доки се скінчить ся!

⁵¹ Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленне:

⁵² буде бо від нинї пятеро в одній хаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трох.

⁵³ Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

⁵⁴ Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.

⁵⁵ А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.

⁵⁶ Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?

⁵⁷ Чом же й про себе не судите право?

⁵⁸ Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то в дорозЇ дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до судді, а суддя не передав тебе слузі, а слуга не вкинув тебе в темницю.

⁵⁹ Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.