Лука 4

¹ Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,

² і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв.

³ І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.

⁴ І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим.

⁵ І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.

⁶ І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її.

⁷ Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.

⁸ І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.

⁹ І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз:

¹⁰ писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,

¹¹ і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю.

¹² І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого.

¹³ І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.

¹⁴ І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него,

¹⁵ І навчав Він по школах їх, славлений од усіх.

¹⁶ І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.

¹⁷ І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:

¹⁸ Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

¹⁹ проповідувати рік Господень приятний.

²⁰ І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него.

²¹ Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших.

²² І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?

²³ І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні.

²⁴ Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.

²⁵ По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі;

²⁶ та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці.

²⁷ І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.

²⁸ І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,

²⁹ і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.

³⁰ Він же, пройшовши серед них, пійшов,

³¹ і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.

³² І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.

³³ І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,

³⁴ кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.

³⁵ І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому.

³⁶ І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять?

³⁷ І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї.

³⁸ Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.

³⁹ І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.

⁴⁰ Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.

⁴¹ Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.

⁴² Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.

⁴³ Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.

⁴⁴ і проповідував по школах галилейських.