²² А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих заповідей, що Господь говорив до Мойсея,

²³ усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь,

²⁴ то станеться, коли зроблено помилку через недогляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка, молоде з великої худоби, на цілопалення, на пахощі любі для Господа, а хлібна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх.

²⁵ І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, бо то помилка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою помилку.

²⁶ І буде прощено всій громаді Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилковий гріх усього народу.

²⁷ А якщо згрішить помилково одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх.

²⁸ І очистить священик ту душу, що помилилась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, і буде прощено їй.

²⁹ Тубільцеві серед Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, закон один буде вам для того, хто зробить гріх помилково.

³⁰ А та душа, що зробить зухвалою рукою, чи з тубільця, чи з приходька, він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу її.

³¹ Бо він знехтував слово Господа, і зламав Його заповідь, конче буде винищена душа та, гріх її на ній.

³² І були Ізраїлеві сини в пустині, та й знайшли чоловіка, що збирає дрова суботнього дня.

³³ І привели його ті, хто знайшов його, як збирав дрова, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади.

³⁴ І взяли його під сторожу, бо не було вирішене, що зробити йому.

³⁵ І сказав Господь до Мойсея: Конче буде забитий цей чоловік, закидати його камінням усій громаді поза табором!

³⁶ І випровадила його вся громада поза табір, та й закидала його камінням, і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві.

³⁷ І сказав Господь до Мойсея, говорячи:

³⁸ Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку.

³⁹ І буде вона вам за кутаса, і будете бачити його, і пам'ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи, ви зраджуєте,

⁴⁰ щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, і будьте святі для вашого Бога!

⁴¹ Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь, Бог ваш!

¹ І взяли Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові,

² та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні.

³ І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?

⁴ І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.

⁵ І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе.

⁶ Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя,

⁷ і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, той чоловік, що Господь його вибере, він святий. Досить вам, Левієві сини!

⁸ І сказав Мойсей до Корея: Слухайте ж, Левієві сини,

⁹ чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?

¹⁰ І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?.

¹¹ Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

¹² І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: Не вийдемо!

¹³ Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?

¹⁴ Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо!

¹⁵ А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!

¹⁶ І сказав Мойсей до Корея: Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра.

¹⁷ І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п'ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою.

¹⁸ І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.

¹⁹ І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!

²⁰ І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи:

²¹ Відділіться від цієї громади, Я винищу їх умить!

²² А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

²³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁴ Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!

²⁵ І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві.

²⁶ І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!

²⁷ І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.

²⁸ І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки.

²⁹ Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!

³⁰ А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа.

³¹ І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!

³² А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.

³³ І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!

³⁴ А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

³⁵ І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка, що приносили кадило!

³⁶ (17-1) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

³⁷ (17-2) Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,

³⁸ (17-3) кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів.

³⁹ (17-4) І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника,

⁴⁰ (17-5) пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

⁴¹ (17-6) А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ!

⁴² (17-7) І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня!

⁴³ (17-8) І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту.

⁴⁴ (17-9) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

⁴⁵ (17-10) Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить! І вони попадали на обличчя свої.

⁴⁶ (17-11) І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка.

⁴⁷ (17-12) І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ.

⁴⁸ (17-13) І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка.

⁴⁹ (17-14) І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея.

⁵⁰ (17-15) І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.