Isinyathelo 148

Funda

     

Йоїл 20:12-29

12 Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

13 над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

14 то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

15 Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

16 Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

17 Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

18 Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

22 за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

24 Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

25 Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

26 При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

29 Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Йоїл 21

1 А Йов відповів та й сказав:

2 Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

3 Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

4 Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

5 Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

9 Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

10 Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

11 Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

15 Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

16 Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

19 Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

20 Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

21 Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

22 Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

23 Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

24 діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

26 та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

27 Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

28 Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

30 що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

31 Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

33 Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Йоїл 22

1 І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:

2 Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!

3 Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

4 Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?

5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!

6 Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!

7 Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...

8 А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.

9 Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,

10 тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,

11 твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...

12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!

13 А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?

14 Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.

15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,

16 що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,

17 що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?

18 А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!

19 Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:

20 Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

21 Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.

22 Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

23 Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.

24 І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,

25 і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!

26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,

27 будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.

28 А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.

29 Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.

30 Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.

Йоїл 23:1-17

1 А Йов відповів та й сказав:

2 Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

3 О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

7 Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

8 Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

9 на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

13 Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

16 А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Йоїл 24:1-12

1 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

2 Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

3 займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

4 вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

5 Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

7 наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

8 мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

9 Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...