¹ Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,

² Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.

³ Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,

⁴ бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,

⁵ згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.

⁶ З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх.

⁷ Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.

⁸ Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,

⁹ що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по ділам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,

¹⁰ тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетліннє благовістєм,

¹¹ для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.

¹² З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

¹³ Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.

¹⁴ Добре завіщаннв схорони Духом сьвятим, що живе в нас.

¹⁵ Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.

¹⁶ Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;

¹⁷ а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов.

¹⁸ Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, та лучче знаєш.

¹ Ти ж, сину мій, кріпшай у благодаті, що в Христї Ісусї,

² і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.

³ Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.

⁴ Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.

⁵ Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся.

⁶ Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати.

⁷ Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому.

⁸ Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму,

⁹ в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходій, та слова Божого не скувати.

¹⁰ Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасенне, що в Христї Ісусї з вічньою славою.

¹¹ Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем.

¹² Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

¹³ Коли не віруємо, Він вірним пробував, відректись бо себе не може.

¹⁴ Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нЇ на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають.

¹⁵ Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди.

¹⁶ Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність,

¹⁷ і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит,

¹⁸ котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру.

¹⁹ Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове.

²⁰ У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть.

²¹ Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владиці, на всяке дїло добре наготовленою.

²² Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.

²³ Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки.

²⁴ Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тпхим до всїх, навчаючим, незлобним,

²⁵ щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозумінне правди,

²⁶ і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

¹ Се ж відай, що в послїдні днї настануть Бремена люті.

² Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбці, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні,

³ нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра,

⁴ зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, ніж Бога,

⁵ мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся.

⁶ Бо з таких ті, що влазять у домп і полонять женщин, отягчнених гріхами, що водять ся всякими похотьми,

⁷ що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.

⁸ Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі.

⁹ Та не поступлять вони далїй; безумство бо їх явлене буде всім, як і тих було.

¹⁰ Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,

¹¹ гонеиню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь.

¹² І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть.

¹³ Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.

¹⁴ Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь вси,

¹⁵ і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасенне вірою в Христа Ісуса.

¹⁶ Всяке писаннє богодухневенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї,

¹⁷ щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

¹ Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що мав судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його:

² проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довтотерпіинвм і наукою.

³ Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом,

⁴ і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся.

⁵ Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.

⁶ Мене бо вже на жертву наготовлено, і час мого відходу настав.

⁷ Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав.

⁸ На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його.

⁹ Старай ся скоро прийти до мене.

¹⁰ Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию;

¹¹ Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє.

¹² Тихика ж послав я в Єфес.

¹³ Плащ, що зоставив я в Троядї в Карпа, ідучи, принеси, і книги, особливо ж кожані.

¹⁴ Александер котляр наробив менї багато лиха; нехай оддасть йому Господь по ділам його,

¹⁵ котрого й ти остерегайсь, вельми бо противить ся словам нашим.

¹⁶ У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полічить ся їм.

¹⁷ Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідаве від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.

¹⁸ І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.

¹⁹ Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім.

²⁰ Ераст зоставсь у Коринтї, а Трофима зоставив я в Милетї недужного.

²¹ Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє.

²² Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.